Часто батьки концентруються на недоліках своїх дітей. І постійно їм це транслюють, тим самим зміцнюючи у дитині комплекс неповноцінності.
Дуже цінна навичка – знаходити в будь-якій поведінці вашої дитини те, що є в ній цінною. Показувати йому сильні сторони, на які можна спертися. І вже потім вчити новій поведінці.
Ось як можна по-іншому подивитися на негативну поведінку:
Не прибрав іграшки вчасно, а дивиться мультики – вміє зосереджуватись на тому, що йому подобається.
Гучно кричить, вередує – вміє виявляти свої почуття, заявляти про себе і не соромитися у своїй.
Грубіянить – відстоює свою точку зору.
Не слухає вас – слухає себе.
Не виконує ваші прохання – вміє і дозволяє собі не робити те, що йому не подобається.
Що ж робити?:
Почніть свій діалог з дитиною, сказавши про цінність її поведінки. Наприклад, якщо дитина занадто рухлива, бігає, ви хочете, щоб вона перестала це робити, то можна сказати приблизно таке: “Ти так чудово бігаєш, у тебе так добре виходить, які у тебе швидкі ніжки!” Пауза, дивимося як дитина реагує.
Якщо ваших слів їй було достатньо для встановлення контакту, то дитина зупиниться, і в цей момент можна продовжити: «Я б дуже хотіла тебе попросити зараз бути більш спокійним» або «А покажи, як чудово ти вмієш читати/спокійно ходити/збирати іграшки».
Приклад для старших дітей:
«Ти молодець, що так сміливо обстоюєш свою думку і не замовчуєш проблему. Чудово буде, якщо ти навчишся робити це так, щоб отримати бажаний результат» або «Я пишаюся, що ти смілива людина. Давай разом подумаємо, як ще зробити так, щоб до тебе прислухалися».
Як вам такий підхід? Чи легко знаходити цінність у будь-якій поведінці дитини?
Спробуйте впровадити ці рекомендації з огляду на особливості вашої дитини та традицій сім’ї. Почніть говорити їй про те, чому вона гарна, а що необхідно підкоригувати. І ви побачите, як це позитивно вплине на ваші відносини і самооцінку вашої дитини.
