Книга Джона Гріна «Провина зірок», здається, не просто намагається показати нам гарну історію, вона як і багато інших книг вчить нас тому, що нам невідомо, що непідвладне нашому світогляду. Він, як і інші письменники, дає шанс поринути у цей світ, у це багатоемоційну історію. Кожен у цьому творі знайде свій сенс і хоча б спробує поставити себе на місце героїв, я поринула в цю книгу цілком і повністю, і поки під особливим враженням, хочу поділитися думками.
Взагалі-то я прочитала декілька бестселерів літератора і зрозуміла, що ця історія неабияк запала мені в душу. Якщо подумати, то «Провина зірок» – чи не найулюбленіший мій роман. Власне, хотілось би занурити вас в передісторію сюжету. Це розповідь про Хейзел Грейс, якій діагностували рак. Вона час від часу відвідує групу підтримки, що не приносить їй жодного задоволення. Проте саме тут вона знайомиться з Огастасом, який і змінює її погляди на життя.
Хоча дії в книзі очікувані, проте не на 100 відсотків. Попри закони жанру сучасного роману, книга не «рожева», чим і приваблює не лише 14-річних підлітків, але й людей з вищою віковою позначкою. Оскільки «енна» кількість глибоких філософських думок хочеш-не хочеш, а змушує замислитися.
«Потрібно діяти, не можна опускати руки, важливо цінувати кожну хвилю свого життя і не боятися такого явища як смерть» – ось, яким посланням віє від цієї книги. А «провина зірок» означає, що насправді ніхто не винен: «адже світ не фабрика виконання бажань».
Це історія про те як хочеться жити! І не просто проживати відведений тобі термін, а жити і дихати на повні груди. Отримуючи від життя все, що можна. Разом з тим, книга – не шедевр і не віковий роман. Проте для когось вона може стати улюбленою, бо просто виявилась поруч в потрібний час…
